Я чую, чо вы, братишки и сестрички, не зовсім готові до моєї розповіді, але коли відчуваєш звабу сказати свою історію, то треба витиснути з себе всі сонячні бар'єри. Так от, сніг летить, і наша країна занурена в холодний туман. Це саме той період, коли сльози холодні, як піздатість наркомана, а вулиці наповнені людьми в шапках з лічильниками закладок. А я, хлопець з біс-року, завжди був на хвилі взривати.
Ось так наркоманське хіп-хоп в ритмі старих ширял диктує мені свої закони. Але тепер, розповім вам про свою останню пригоду, коли рішив змінити своє життя і занятися лічильниками в ресторані.
Було це на дні моєї наркоманської депресії, коли я лежав у центрі руїн свого життя. Сонце вже тривалий час не світило, а мої мрії були вмазані непроникною темрявою. Життя стало наскрізь ширялищем, а я - просто голодуха у цій наркотичній гидропонічній мережі.
І от, я кинув виклик долі! Заходжу я на свій улюблений сайт "Парадайз Шипс". Тут можна було знайти все, що душа забажає - закладки, ширяла, шприці, все для наркоманського сяйва. Але мені була потрібна лише одна рецептура - метадон, який міг змінити мене до неузнавання.
Прокручую сторінку сайту, вибираю свій продукт. Листуємо, листуємо, і ось вона - закладка! Моє серце вибухає радістю, як закурений ширял. Власний світло-синій кришечка з вишневим вимісцем. Це було саме те, що мені потрібно. Закладка, яка зробить мене володарем своїх емоцій.
Зрештою, зробивши свою закладку, я вирішив покинути моє приваблене марихуаною житло і зайнятися лічильниками в ресторані. Я хотів змінити своє життя, використовуючи свій наркотичний досвід як зброю проти скуки і рутини.
Так от, першого дня роботи в ресторані, моя душа була наповнена натхненням. Я був готовий хиппувати на кухні, як наркоманський шаман з власним лехоньким ширялом. Кожен рух моїх рук був синхронізований з ритмічними ударами моєї наркотичної живиці.
Я взявся за готування страв з блискучою енергією, мов акорди музики, яку тільки ти можеш послухати на власному дзвінку. І хоча я знаю, що мої руки були як ширялом мариновані, я все одно працював на повну катушку. Ресторан здригався від мого наркоманського темпу.
І ось, через кілька годин невпинного гіпнозу, я закінчив своє перше зміна. Результати були вражаючі, як наркоманське хайлайті. Кухня була заповнена ароматом кулінарного вибуху, а мої страви були справжніми наркотичними шедеврами.
Скажу вам, братишки і сестрички, це була найкраща ночівля мого наркоманського життя. Я почав хиппувати не лише наркотиками, але і на справжньому житті. Лічильниками в ресторані, я став справжнім наркоманським шеф-кухарем, вкрай витонченим і понад усе амбітним.
Тож, пам'ятайте, мої друзі, життя - це така собі гідропоніка, в якій ми займаємося своїми ресторанними фантазіями і закладками наркотикам. І хоча моя історія може здатися дивною і навіть нещасною, вона є викликом до власного хиппування і творчості.
Так що, давайте збережемо нашу наркотичну харизму та піднесемося над усім, як наркоман-шаман, піднімати світлу фігуру закладок у наркотичному ресторанному танці.
Так що, давайте збережемо нашу наркотичну харизму та піднесемося над усім, як наркоман-шаман, піднімати світлу фігуру закладок у наркотичному ресторанному танці.
Так що, давайте збережемо нашу наркотичну харизму та піднесемося над усім, як наркоман-шаман, піднімати світлу фігуру закладок у наркотичному ресторанному танці.
Так що, давайте збережемо нашу наркотичну харизму та піднесемося над усім, як наркоман-шаман, піднімати світлу фігуру закладок у наркотичному ресторанному танці.
Так що, давайте збережемо нашу наркотичну харизму та піднесемося над усім, як наркоман-шаман, піднімати світлу фігуру закладок у наркотичному ресторанному танці.
| Закладки |
Ширяла |
Шприці |
Гидропоника |
Сайт |
| 1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
| 6 |
7 |
8 |
9 |
10 |
Так що, давайте збережемо нашу наркотичну харизму та піднесемося над усім, як наркоман-шаман, піднімати світлу фігуру закладок у наркотичному ресторанному танці.
Так от, саме так я купив метадон і занявся лічильниками в ресторані, хиппуючи на наркоманському ширялі. І хоча цяісторія здобулася з кількаємніх слів, вона має глибину, яку можна порівняти лише з глибиною наркотичного вибуху.
Я купил метадон и решил прогуляться по торговому центру. Честно говоря, медицина мне уже не помогала. Та дрянь, которую выдают в аптеках, это просто пустая трата времени и денег. Да и эти закладки, что на улице продают, настоящий палёный мусор. Мне нужна настоящая долбаная размазня, и я знал, что на этот раз я нашел свою "шляпу".
Вот такое у меня хобби в жизни - искать настоящие чудеса в области наркотиков. Ведь только в этом случае тебе можно реально отрываться, понимаешь? Все эти "подделки" и "зеленка" - это для малолеток, но не для меня. Не, я чувствую себя настоящим искусством, когда курю "шмалию" настоящего мета. Такой подъем, сразу все проблемы в мире решаются, невероятный кайф! Кажется, что я летаю над всем миром, в заветном нирване наркоманской сладости.
Ну и размазня, да? Хватит об этом! Продавец, такой дикий пацан, развёл меня просто на экстази. Но я то знаю своё дело, знаю, как разобраться с такими типами. Задал ему пару вопросов, взял образец товара и сразу в наркоблоке в интернете покопался: форумы, отзывы, таблетки. Что-то побеседовал с наркоманами, что-то запретил - и найдешь в конце концов настоящую размазню. Тут уже не до левых "закладок".
Ну и стал я экспертом в своем деле, можешь мне поверить. Купил у него метадон. Смотрю, чистенький такой, качественный, даже аромат приятный. Я сразу понял, что добыл качественную дрянь, которую потом буду шмалить без остановки. Так вот, зашел я в торговый центр, сунул пакетик в карман, и витаю в облаках счастья.
Меня нет на этом свете, я в параллельной вселенной, полной ярких красок и запахов. Какие-то пельмени пахнут, но это меня мало волнует, я ведь уже шмальнул свою долю наркоманской сладости. Прохожие мимо меня проходят, и я вижу, как каждый из них носит свою "шапочку" - ау, молодой, а ты понимаешь, во что я играю? Видишь меня? Не думаю.
Но меня начинает немного бесить. Это стандартная реакция на такую шляпу, которую я попытался себе дать. Пацаны на выходных гуляют, а я тут - в колесе своего кайфа. Понимаешь, мне нужен кайф, но и свобода. Вот я и решаю выйти из этой проклятой "колесницы". Первым делом - прогуляться по магазинам, безумно хочется купить себе какую-то новую херню. Стоять у витрин и фантазировать, как бы я все это примерил на себя, пока я дышу паром и думаю только о том, как быстро могу найти туалет и сделать рейс в "нарко-мир".
Ну и как же без обеда? Заходишь в фаст-фуд, и на глаза попадаются всякие "булочки-пулечки" и газировки. Блин, что я могу сказать - кайф! Заказываю себе двойную порцию с картошечкой, сижу себе, кормясь, и думаю о том, какую именно наркотическую субстанцию я ещё мог бы опробовать, а лучше - создать сам. Поменяю процесс, попробую какую-нибудь новую хрень, вот где настоящая адреналиновая тема! Но нет, туалет мне напоминает, что я всего лишь наркоман, который не может себе позволить простые радости жизни.
Так что, похоже, мой путь лежит в более глубокие воды. Короче, я съел, погулял, настроение стало немного лучше. Хотя, на самом деле, я всего лишь обманываю сам себя, сука. Думаешь, я не понимаю, что всё это "невидимое покрытие"? Это просто в общем-то "замаскировка помещения", чтобы мне, наркоману, было немного легче найти свой путь в этой суровой наркотической жизни.
Ну вот, смог я купить метадон, насладиться им и даже провести парочку часов в торговом центре. Я вижу, что все вокруг меня это всего лишь театр, где каждый играет свою роль. Блин, может, это и есть моё место в этой жизни? Роль наркомана-комика, который всегда в розовых очках и пытается найти смешное в своей печальной судьбе? А нет, ведь я идиот, который даже не может понять, что где-то внутри себя всегда нужно искать настоящий ответ.
Так что, жизнь продолжается и я продолжаю шмалить свою долю наркотического первозданного наслаждения. И пока я продолжаю свой путь в этом безумном мире, я понимаю, что всегда буду искать, всегда буду в поиске настоящего, в поиске того, что может дать мне настоящую свободу. И пока я не найду этого, я буду продолжать скользить по жизни, с широкой улыбкой на лице и с искренним смехом в глазах. Потому что, чувак, нам всем нужно немного юмора в этой чертовой жизни, даже если мы наркоманы.